40-річний Олександр Ткач з першого дня повномасштабного вторгнення уже понад рік захищає Україну на передовій. Спочатку служив у Військово-повітряних силах, обороняючи нас від ракетних атак росіян. За рік перепрофілювався і тепер він гранатометник 57-ї бригади. Найдовше своїть на захисті саме міста-фортеці Бахмут.
Виконуючи бойове завдання, отримав поранення. Після госпіталю та реабілітації знову повернувся на позиції у місто.
До повномасштабної війни воїн працював трактористом філії “Тульчинське лісомисливське господарство”. Уже 11 років працює у лісі.
“Я сам родом з Молдови, там мої батьки. Навчався на Вінниччині, одружився, так і залишився тут жити. Мене часто запитують, чому я не виїхав до Молдови, так і воювати не довелося б. Відповідь проста: Україна – це моя рідна земля, тут моя родина, все, що серцю найдорожче. За неї я стоятиму до кінця, і обовʼязково повернусь з Перемогою!”, – розповідає воїн-лісівник.
Олександр – трудолюбивий і активний. Хоч від роботи завжди залишалось мало вільного часу, проте він має чимало захоплень.
Одне з них повʼязане з професією – ремонт автівок, зварювальні роботи. Мріє реконструювати якусь стару, раритетну модель авто. Також наш герой захоплюється бджолярством. Вдома має 10 вуликів, якими зараз опікується дружина Ірина.
“Іра виконує лише найпростіший догляд за бджолами – підкласти рамки, поставити підкормку. У складніших справах допомагає кум. Взагалі дружині тяжко самій і з донькою справлятись, і з господарством”, – розповідає захисник.
Олександр дуже любить свою сімʼю, не може натішитись довгоочікуваній доньці Кірі, якій виповнилось 3 роки. Його навіть відпустили з передової на кілька днів на день народження донечки.
Ще у нашого воїна з дружиною є мрія побудувати свій дім, фундамент якого вони заклали ще до війни. І ця мрія обовʼязково здійсниться, адже Перемога за Україною.
“З нами правда і сила, нам допомагає пів світу! Ми боремось за життя наших дітей, тож я ні на хвильку не сумніваюсь, що витуримо окупантів з нашої землі, питання лише в часі”, – каже Олександр.